Інструкція №
з охорони прані по
наданню першої долікарської допомоги
При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря
своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому. Контроль за
організацією надання першої долікарської допомоги, наявністю та комплектністю
аптечок, справністю пристосувань та засобів надання першої допомоги, а також
навчання персоналу покладається на адміністрацію навчального закладу.
1.
Вивести потерпілого з оточення, де стався
нещасний випадок.
2.
Вибрати потерпілому найбільш зручне положення,
що забезпечує спокій.
3.
Визначити вид травми (перелом, поранення, опік
тощо).
4.
Визначити загальний стан потерпілого,
встановити, чи не порушені функції життєво важливих органів.
5.
Розпочати проведення необхідних заходів:
·
зупинити кровотечу;
·
зафіксувати місце перелому;
· вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішній масаж серця;
·
обробити ушкоджені частини тіла.
6. Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу, або підготувати транспорт для перевезення потерпілого до найближчої
медичної установи.
7.
Повідомити адміністрацію навчального закладу про
те, що трапилось.
Важливо знати обставини, при яких сталася травма,
умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і навіть хвилини,
особливо, коли потерпілий втратив свідомість.
Надання першої долікарської допомоги при поражені
електричним струмом
Головне при наданні першої долікарської допомоги -
якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму.
Для звільнення потерпілого при поражені електричним
струмом необхідно:
· вимкнути
рубильник або викрутити запобіжник;
· вимкнути
струмоведучі, мережу живлення;
· сухою
палкою відкинути від потерпілого провід, який знаходиться під напругою,
відтягнути потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних
чистин установки. При напрузі в установах до 1000 В можна взятися за сухий
одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла Слід користуватися
гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумований плащ і т.п.
Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого
спецодягу).
У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного
проводу, який знаходиться під напругою, розгорнути руку потерпілому,
відриваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При
цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і
знаходитись на ізолюючій від землі основі.
При напрузі в електричних установках понад 1000 В
рятівник повинен одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною
штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне положення,
накривають покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.
Якщо після звільнення потерпілого від дії струму від
не дихає, то потрібно негайно приступити до штучного дихання і непрямого
(зовнішнього) масажу серця. Більш ефективним методом штучного дихання є "з
рота в рот" або " або з рота в ніс". Робиться це таким чином:
стають з лівого боку від потерпілого, підкладаються під його потилицю ліву
руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність
гортані. Під лопатки потерпілому кладуть валик із скрученого одягу, а рот
витирають від слизу. Зробивши 2-3 глибокий вдихи, особа, яка надає
допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або
ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, що надає
допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при задування через ніс
потерпілому закривають рот.
Після закінчення вдування в рот чи ніс потерпілого
звільняють, щоб дати можливість вільному видиху. Частота вдування повітря
потерпілому повинна бути 12-13 разів на хвилину.
При відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому
потрібно разом із штучним диханням роботи масаж серця. Робиться це так:
потерпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку
від одягу, який стискає потерпілого. Особа, що надає допомогу, знаходиться
з лівого боку від потерпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину
грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного
натискування потрібно швидко забирати руки з грудної клітки, щоб
дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються.
Після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для
перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2-3 секунди. Перші ознаки того,
що потерпілий приходить до свідомості, - поява самостійного дихання,
зменшення синюватості шкіри та поява пульсу.
Констатувати смерть має право лише лікар.
Надання першої допомоги при пораненні й кровотечі
Перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться
до обережного накладання на рану індивідуального пакета. При цьому мити її
водою, змивати кров з рани забороняється.
Якщо індивідуального пакета немає, для перев'язування
використовуйте чисту носову хустинку. У цьому випадку приготовлену для
перев'язування тканину змочіть настойкою йоду, так, щоб пляма трохи
перебільшувала розміри рани.
При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку,
закрити рану перев'язувальним матеріалом і притисну™ ділянку біля неї на
4-5 хв., не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забинтувати.
Якщо кровотеча продовжується, слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за
допомогою згинання кінцівки у суглобах, притискування кровоносних судин
пальцями, джгутом чи закруткою.
При накладанні джгута спочатку місце накладання
обгортають м'яким матеріалом (тканиною, ватою тощо). Потім джгут
розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнути ділянку кінцівки доти,
поки не припиниться кровотеча.
При відсутності гумової трубки або стрічки, що
розтягується, для джгута застосовують інші матеріали (мотузку, ремінь,
рушник тощо). У цьому випадку такий джгут зав'язують вузлом на зовнішньому
боці кінцівки і використовують як закрутку. У вузол просувають важіль
(паличку, металевий стержень), яким закручують закрутку до припинення
кровотечі. Через 1 годину після накладання джгута його попускають на 5-10
хв., щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки.
При пораненні великих судин шиї і верхньої частини
грудної клітки джгут не накладається. Кровотеча зупиняється при натисканні
пальцем на поражену судину у самому місці пораненні.
Перша допомога при переломах, вивихах, розтягу
зв'язок суглобів, ударах
При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому
зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це
досягається шляхом накладання шини, а при її відсутності можна використати
палки, дошки, фанеру і т.д. Шина повинна бути накладена так, щоб були
надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і
нижче), а якщо перелом плеча чи стегна, - то три суглоби. Накладають шину
поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м'яке - вату, шарф, рушник. Шина
повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а
кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація
відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою
попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани настойкою
йоду, попередньо зупинивши кровотечу, і накладіть стерильну пов'язку.
Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках
необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину
дошку, щит, двері тощо.
При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди
або стягнути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу необхідно
обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зігнуті
і розведені колінні суглоби підкласти валик.
При переломах і вивихах ключиці у під м’язову
западину кладуть вату або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим
кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати
у косинці, яку підв'язують до шиї.
При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять
таким чином: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бунти (пальці
зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя
і закінчується біля кінців пальців, і перебинтовують.
При розтягу зв'язок суглобів - підняти хвору кінцівку
догори, накласти холодний компрес ти тісну пов'язку, створити спокій до
прибуття лікаря.
При ударах - забезпечити потерпілому повний спокій,
накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід
класти примочки, місце удару змастити настойкою йоду і накласти пов'язку.
Перша допомога при опіках, теплових ударах
При наданні першої допомоги при опіках, теплових
ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике
значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випаду
необхідно загасити полум'я, негайно накинути на людину, що горить,
будь-яку цупку тканину, щільно притиснути її до тіла. Знімають тліючий
одяг або обливають його водою.
При промоканні одягу гарячою водою, його також
необхідно облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого
лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.
Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем
води протягом 10-15 хв. Обпечене місце промити 5% - ним розчином
перманганату калію, або 10% - ним розчином питної соди (одна чайна ложка
на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіку їдкими
лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточною водою
протягом 10-15 хв., потім слабким розчином оцтової кислоти. Місце опіків
накривають марлею.
Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого
ступеню з'являється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця
обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію
і забинтовують. При більш тяжких опіках (II і III ступенів)
обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом,
зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев'язування
потерпілого направляють у лікувальний заклад. При опіках не слід розрізати
пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця,
віддирати шматків одягу, які прилипли до рани.
При опіках очей електричною дугою роблять холодні
примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у
медичний заклад.
При появі різних ознак теплового або сонячного удару
потерпілого негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його
кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні
компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках
потерпілого обливають холодною водою.
При припиненні дихання або його утруднення до
прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.
Перша допомога при обмороженні, перехолоджені
ОБМОРОЖЕННЯ
Вплив на організм негативних температур, особливо якщо
погода вітряна і волога, сполучено з постійним ризиком переохолодження й
обмороження. Вітер
підвищує імовірність і того, і іншого, тому що
охолодне дія повітря підсилюється. Охолодна здатність повітря, що рухається при
температурі -20 С
зі швидкістю 48 км/година, така ж, як у повітря при
-40 С, у якого швидкість всього 8 км/година. Вологість також підвищує
небезпека, оскільки теплопровідність вологого і холодного повітря більше, ніж у
сухого і теплих; тому він може більш інтенсивно відводити тепло від тіла.
Особливої уваги вимагають руки і ноги. Вони
знаходяться на периферії кровообігу, а тому можуть дуже швидко
прохолоджуватися. Зробіть усе можливе, щоб застібки на зап'ястях, щиколотках,
шиї і талії були ефективні, але не перешкоджали кровообігу. У морозну погоду
потрібно частіше перевіряти ноги, немає чи симптомів обмороження. При
обмороженні ноги зніміть з потерпілого взуття і сховайте ногу в тепле місце на
своєму тілі — у пахву, у чи пах на груди. Зберігайте руки по можливості
захищеними, у разі потреби зігрівайте їх під пахвами чи між стегнами. Якщо ви
відчуєте, що мороз "кусає" пальці ніг, зігрійте їх, якщо можливо, об
тіло свого супутника. Якщо ви один, постарайтеся зігріти пальці, ворушачи ними,
рухаючи чи ногою за допомогою масажу.
Ризик обмороження вимагає особливої пильності,
оскільки, по-перше, воно може відбутися непомітно для вас, і, по-друге, будучи
досить серйозним фактором саме по собі, воно може привести до гангрени. У
постраждалій частині тіла може виникнути як відчуття поколювання, так і
оніміння. Слідом за цим шкіра може чи побіліти придбати сіруватий відтінок.
Важливо частіше перевіряти стан відкритих частин тіла, особливо обличчя,
включаючи ніс. Якщо ви знайдете обморожені ділянки, їх випливає повільно і
природним образом відігріти. Кращий метод відігрівання — притисненням
"шкіри до шкіри" (наприклад, сховавши руки пахви).
Для акуратного відігрівання може бути використана
тепла вода, температуру якої можна перевірити як при купанні дитини у ванночці, тобто ліктем. Сховайте потерпілого в укриття якомога
швидше; у будь-якому випадку захистите його від подальшої втрати тепла за
допомогою ковдр, додаткового одягу чи інших матеріалів. По можливості, скоріше
забезпечте його гарячою чи водою питвом.
Якщо виявлене обмороження:
* не тріть і не масажуйте постраждалий ділянку;
* не прикладайте чи сніг лід — це небезпечно;
* не використовуйте для відігрівання гарячі чи камені
вогонь;
* не давайте пити алкогольні напої;
* не дозволяйте потерпілому ходити, спираючи на
недавно відморожену ногу;
* не розкривайте пухирів, що можуть з'явитися.
Людина виглядає безглуздо, якщо він корчить пики, але
в умовах Арктики це може допомогти уникнути обмороження. Ніколи не тріть і не
масажуйте відкритих ділянок шкіри.
"Окопні ноги"
Якщо ноги довгостроково знаходяться в холодній воді,
результатом цього найчастіше може з'явитися те, що іноді називають "окопні
ноги ". Кінцівка при цьому німіє, стає білої і не чуттєвою; шкіра може
лопатив і покриватися виразками. Варто знати, що такий стан може виникнути не
тільки в граничній холодній воді. Для цього може виявитися достатнім 15 С, що
істотно вище крапки замерзання. Тому, якщо у вас мокрі ноги, частіше
перевіряйте їхній стан. Для профілактики варто намагатися не допускати контакту
ніг з водою. Якщо є, користайтеся рибацькими чоботями. Якщо ви промочили ноги,
зніміть взуття, вилийте з її воду і якомога швидше відіжміть і переодягніть
носки. Періодично по 5-10 хвилин розтирайте ноги, намагайтеся постійно ворушити
ступнями і пальцями.
Якщо ж переохолодження ніг усе-таки відбулося, варто
надійти в такий спосіб:
1. Дуже акуратно осушите ноги, не розтираючи шкіри.
2. Ті місця, де шкіра тріснула, змажте антисептичним
кремом.
3. Забинтуйте ноги (не туго!).
4. Тримаєте тіло в теплі, але постарайтеся, щоб ступні
відігрівалися так повільно, як тільки можливо; ноги підніміть.
5. Не дозволяйте потерпілому ходити.
ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ
Якщо тіло втрачає тепло швидше, ніж організм у стані
його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, що сприяють цьому, варто
виділити холодну, вологу погоду, мокрий одяг, занурення в холодну воду,
виснаження, недостатній одяг і недостачу їжі і питва. Переохолодження не завжди
легке діагностувати. Тому важливо стежити, чи не проявилися у вас наступні
симптоми:
* блідість і сильне, некероване тремтіння;
* ненормально низька температура тіла (перевіряється на дотик);
* слабість і утома м'язів;
* сонливість і ослаблення зору;
* скорочення частоти серцебиття і подихи;
* непритомність, утрата свідомості (особливо
небезпечно!).
На додаток до цих ознак, мабуть, найбільш разючою
вказівкою на початок переохолодження є помітні зміни психічного складу
потерпілого. Екстраверт здатний стати інтровертом, агресивність перемінитися
покірністю, чи навпаки. Причому не підлягає сумніву, що переохолодження, якщо
не прийняти невідкладних мір, здатна виявитися смертельно небезпечним. Холод і
вогкість може швидко убити хворої чи травмованої людини. У таких умовах
постарайтеся скористатися найближчим укриттям — за скелею, чи стінкою в
якому-небудь природному поглибленні. Не слід намагатися відігріти такої людини
гарячою водою, чи вогнем тертям. Найкраще лягти з ним в один спальний мішок і
зігріти своїм тілом. Так само можна бороти з переохолодженням здорової людини.
Згадані вище міри повинні бути спрямовані на
припинення втрат тепла тілом і заповнення загубленого. З цією метою необхідно:
1. Якомога швидше забезпечити укриття від вітру і
холоду.
2. Якщо маються сухий чи одяг які-небудь покривала,
заміните ними мокрий одяг. Заміна повинна відбуватися поетапно, відкриваючи на
кожнім етапі мінімальну поверхню тіла і на мінімальний час.
3. Якщо немає сухого одягу, залишіть вологий одяг на
потерпілому, але закрийте її зверху додатковою ізоляцією від холоду, а зовсім
зверху — вологонепроникним покриттям, що різко знижує тепловіддачу.
4. Підведіть тепло до тіла потерпілого; гарним
джерелом може бути його супутник.
5. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, дайте
йому гарячу їжу і питво.
У випадку переохолодження майте на увазі також
наступні обставини:
* продовжуйте процедури, навіть якщо подих і
серцебиття не виявляються. У цьому випадку буде потрібно штучне дихання і
непрямий масах серця. Не можна вважати, що людина, умер від переохолодження, за
винятком ситуації, коли відновлена нормальна температура тіла, а потерпілий не
оживає;
* звертайтеся з постраждалим обережно, що змерзнула
шкіру і плоть легко зашкодити;
* не допускається чи терти масажувати постраждалий
ділянка, щоб стимулювати кровообіг;
* не відігрівайте постраждалого занадто швидко;
* не дозволяйте потерпілому напружуватися;
* не давайте потерпілому алкоголю.
Перша допомога при отруєнні
Причиною отруєння є проникнення в організм людини
різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 години,
інколи через 20-26 годин.
Причиною отруєнь оксидом вуглецю (II) є
вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно
забезпечити прилив свіжого повітря. Якщо є можливість, - дати подихати
киснем. Звільнити його від одягу, який утруднює
дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого
покласти холодний компрес. У разі припинення дихання необхідно
робити штучне дихання.
При отрутні кислотою. Якщо нема симптомів, що
свідчать про прорив стравоходу або шлунка, потерпілого слід напоїти
розчином питної соди, водою. При отруєння лугом потерпілого поять оцтовою
водою, лимонним соком. При наявності підозри на прорив (нестерпний біль за
грудною кліткою або в ділянці) потерпілому не слід нічого давати пити, а
негайно транспортувати у лікувальний заклад.
При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів
промивають шлунок (примушують випити 1,5 -2л води, а потім викликають блювання
подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10
таблеток активованого вугляр. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після
отруєння пройшло 1-2 год., і отрута надходить вже із шлунку до кишечнику, то
викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому
проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування
отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати
розведені крохмаль або молоко.
Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне
постійне спостереження за потерпілим.
ПОГОДЖЕНО:
Спеціаліст з
охорони праці ________________________.
Заступник
директора школи .
